Як аналізувати літературну структуру?

Чи є структура навмисною, тобто свідомо закладеною чи випадковою?
Багато припустимих співвідношень між деякими конкретними закономірностями в
словах, які повторюються, — це просто збіги. Розглядаючи невелику структуру, що
складається з однієї або двох відповідних пар слів, можемо знайти багато подібного через їх
випадкову появу. Тому дуже важко судити про чинність (валідність) літературних структур,
що складаються зі слів, які часто зустрічаються, наприклад, коли йдеться про імена людей,
назви місць або загальних предметів. Для того щоб перевірити обґрунтованість припущення,
яке вказує на наявність певної літературної структури, треба мислити всебічно, дивитися на
текст із різних точок зору.

Складові паралелей

У літературних структурах Біблії є багато типів паралелей. Наприклад, це слова, фрази,
синоніми, антоніми, псевдоніми, теми, структури речень або стилі тексту. Стосовно слів та
фраз необхідно звернутися до мови оригіналу (іврит та біблійна грецька мова), оскільки
часто трапляється, що одне слово в багатьох випадках перекладено за допомогою різних слів.
Навіть більше, у деяких текстах перекладачі пропускали оригінальні слова, або навпаки,
додавали слова, яких не було в оригінальному тексті. Стилі тексту та структури речень також
залежать від того, що це за мова, і тому суттєво відрізняються.
Висвітлення певних тем, використання антонімів і синонімів базується на теологічних
знаннях, тому аналіз літературних структур вимагає вивчення основ теології. Наприклад, у
деяких структурах Книги Вихід слово фараон використовується як антонім до слова
Господь, хоча з погляду філології — це не антонім.

Сегментація тексту

У Біблії є багато типів літературних структур. Деякі конструкції охоплюють цілу книгу,
а деякі утворюють одну перикопу. Перикопа — це фрагмент біблійного тексту, що має
повне/завершене/самостійне значення. Згрубша можна вважати, що кожен підзаголовок у
більшості перекладів вказує на перикопу. Однак єдиного стандарту поділу на перикопи
немає. Тому перекладачі та дослідники Біблії розділяють Біблію на складові по-різному.
Розділити тексти на перикопи дуже важко.
У єврейській Біблії вірші іноді закінчуються спеціальними позначками, які вказують на
певний тип семантичного розриву між віршами. Переважно вони вказують на поділення
тексту на перикопи, хоча в деяких випадках це лише поділення (сегментація) віршів.
Ми можемо дослідити питання поділу на перикопи з погляду наратології та
літературних жанрів. Якщо цей текст — поезія, то вочевидь тут існує поділ на перикопи.
Якщо місце дії або характер історії змінюється, то це також вказує на можливий поділ.
Для розподілу текстів також важлива загальна цілісність. Під час аналізу літературної
структури й бажанні переконатися в тому, що наше припущення має право на існування,
краще послідовно застосовувати один і той самий стандарт до окремо взятого тексту.

Значення структури

У багатьох випадках літературна структура несе в собі певне теологічне послання
(меседж). Отже, нам треба дослідити можливість наявності структури також із погляду
теологічного сенсу та різного виду контекстів.
У деяких випадках літературна структура виявляється лише завдяки початкам і
закінченням перикоп, які співвідносяться одне з одним (це називають inclusio).
Загальна цілісність також важлива при розгляді великих структур, які утворюються
внаслідок групування окремих текстів. При аналізі тут також важливо послідовно
застосовувати однакові стандарти для окремо взятої структури.