Буття 22. Випробування для любові Авраама. Йому прийшлося вибирати між двома прихильностями серця. Між Богом, якого
він любив і сином, якого теж любив. Ніколи не звертав уваги, що про це ж саме говориться в Новому Заповіті: “Хто більш, як
Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний”
(Від Матвія 10:37). Дві любові боролися в серці: дар і Податель. Довіра спонукає Авраама долати парадокс, який виникає в
його свідомості. Він послухався одразу і пішов, але каже слузі що вони повернуться вдвох. Авраам відповідає синові, що Бог угледить собі ягня, але незабаром заносить ножа над Ісаком. Це одне з місць Біблії, яке змушує розум змиритися і серце тремтіти… Щось пояснити до кінця тут важко. Але ясно, що Авраам став достойним тому, що покладався не тільки на свій розсуд. Якщо це не безумство, то що ? Відповідь очевидна – віра і любов до Бога, абсолютна впевненість в Божих обітницях. “Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз” (До Євреїв 11:17-19). І все одно міру цієї довіри я збагнути не можу.
Матвія 16:5-12
Те вчення, що походить від святош Христом порівнюється з закваскою. Це як атмосфера, повітря, яким дихають ті, хто їх слухає. Не треба багато закваски, щоб тісто росло. Вона поширює свою дію. Так і вчення – воно поширює вплив, який в ньому закладений, який закладений в серцях тих, хто його сповідує.
Розмова на цю тему переросла в розмову про віру, очікування учнів. Вони не засвоїли уроків, які можна було засвоїти, будучи свідками чудес (нагодування тисяч хлібом).
З нами Бог, що це міняє ? “Чекати великого від Бога, робити велике для Бога”.
