Soli Deo Gloria

6 days ago

НОВИМИ ОЧИМА (продовження).Розвиток біблійного світогляду. Джеймс Б. ДжорданЧАСТИНА I: БУДОВА СВІТУ.3. СИМВОЛІКА І СВІТОГЛЯДРеформація символів. Тепер стає ясно, що символіка тісно пов'язана зі світоглядом. Наші символи утворюють і переспрямовують наш світогляд. Вони моделюють наші думки і життя; часто це відбувається несвідомо. Щоб позбутися поневолення системою координат сучасного світогляду, ми повинні познайомитись з біблійною системою координат. Вміти бачити біблійні символи і закономірності, дати їм себе сформувати — ось що дасть нам перспективу для оцінювання світу, допоможе стати мудрими, щоб почати думати про те, як змінити цей світ, зробивши його більш прийнятним для Бога. Цілком ясно, що ніяке суспільство не може сформуватися на християнській основі без відновлення символіки. Ми маємо дати нашій культурі нове спрямування, і щоб це зробити нам потрібно відродити наші символи. Люди розуміють це інстинктивно, навіть якщо цього не усвідомлюють. І таким чином в церковних консервативних колах виникають рухи за «повернення до Віросповідання» та рухи «повернення до Конституції» серед політичних консерваторів. Подібні рухи можуть бути корисними, але вони ж можуть і нашкодити, перетворюючись на ідолянські. У цього є дві причини. По-перше, історія ніколи не повторюється. Символи, що їх породили люди (як Вестмінстерське віровизнання, Бельгійське Віровизнання, або Конституція США) володіють умами тільки протягом певного періоду. І оскільки Бог призначив людям вирости, хочуть вони того, чи ні, люди завжди переростають свої символи. Ми ніколи не зможемо перерости Божі символи, але переростаємо наші власні. Спроби повернутися до символів минулого, не перебудовуючи їх, є відкиданням зрілості. Більше того, ніхто з живучих ніколи не зможе справді збагнути значення старого символу. Ні один пресвітеріанин, що живе сьогодні, незалежно від того наскільки він є вимогливим і консервативним, не думає так, як люди Вестмінстерської Асамблеї. І це стосується не тільки незначних питань, це правда, коли йдеться також про важливі речі. Вестмінстерське Віросповідання виражає біблійну віру в певних термінах, певним чином спрямованих проти певних помилок, що були притаманні окремому часу. Це одне з найкращих віросповідань, які були будь-коли написані, і його має вивчати кожен теолог, проте нашою довгостроковою метою має бути написання нового Віровизнання, яке використає величність давніх документів, і їх перевершить. А отже, такі символи, як конституції, з покоління в покоління повинні застосовуватись судами, які діють на їх основі. Якщо вони перестає функціонувати, її змінюють. Прикладом може бути Конституція США. Були часи коли постійна інтерпретація і застосування Конституції людьми призвело до перекручень та ігнорування самої Конституції. Такого панування над умами людей, яке мала Конституція тоді, коли вона була написана, вона вже не має, і вже ніколи не матиме. Вона, звісно може продовжувати функціонувати як підвалина для наших законів, даючи нам зрозуміти що її перетлумачення від покоління до покоління є неминучим. Сподіваюсь, що це перетлумачення відбуватиметься в межах християнства. Другою проблемою, з якою ми стикаємось намагаючись повернути до життя древні символи є те, що сама ця спроба може стати ідолянською, якщо вбачає основне джерело людської спільності в породжених людиною символах, замість того, щоб звернутися до Божих. Прагнення повернути суспільство до життя може бути засноване на ствердженні необхідності повернутися до Конституції США, замість того, щоб повернутись до Таїнства. Отже, ключем до соціального оновлення, до культурного преображення, до християнського відродження є наступне: ми маємо повернутись до первинних символів: Слово, Таїнства, Люди. Тому що тільки первинні специфічні символи преображають історію, отже тільки вони здатні сформувати основний потік історичного прогресу. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

1 week ago

Лук.17:11 І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.12 І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.13 Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!14 Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, – очистилися.15 Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,16 упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.17 У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?18 Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?19 І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.РОЗДУМИ:Лука описує нам дуже потворну картину. Це картина людської невдячності. Коли допомога необхідна, ми ладні гори перевертати. Ісус проходить через одне село, де Його зустрічають прокажені. Страшна хвороба, адже вони були вигнанцями, з якими розірвані всілякі соціальні зв'язки. Вони волали про допомогу. Прокажені відчували і усвідомлювали свою потребу в Бозі. І це добра частина історії: вони розуміли своє становище і звернулися до Господа. Більше того, вони проявили послух Йому, виконавши те, що Ісус їм сказав зробити.Але далі. Далі починається мерзенна частина. Токсична, потворна і жахлива невдячність.Нарікання, невдоволення так часто затуманюють нам життя. Ми стаємо не здатні бачити щось добре, бачити Божі діяння у своєму житті. І це породжує страждання. Диявольський парадокс: жити, будучи Божою дитиною, і страждати через власну нездатність бачити Його дію і бути вдячним.Вдячність має неймовірну силу. Треба докласти зусиль, аби виробити звичку і схилити серце, що вражене гріхом, до вдячності.Вдячність, як писав англіканський єпископ Д.Ч.Райл: "вдячність - це образ життя небес" та "Вдячність - це джерело щастя на землі".Апостол Павло навчає: "Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові." Фил. 4:6Чому ж так стається? Загальна причина зрозуміла - наш гріх. Але який саме?Часто коренем невдячності є наша зарозумілість і нездатність усвідомлювати свою залежність від Бога. Ми ставимося до Господа як до джина з лампи. Є бажання - дістали лампу, потрели і пішли далі. Джин - раб лампи і того, хто володіє лампою. Але це не про Бога, який є Творцем світу і нашим Господом.У цьому ж, 17 розділі Євангелія, в попередніх віршах ми читаємо про наш статус: "Ми, нікчемні раби". Це звучить неприємно. Але пам'ятаймо, що Бог святий, а ми чинимо мерзенні гріхи і тим самим розпочинаємо бунт проти Нього. Та Він у своїй милості і любові - безмежний, витягає нас з наших гріхів, віддає Свого Сина на хрест. Це істина, яка веде до смирення, і це корінь вдячності. Коли я усвідомлюю, що не заслуговую на щось, моя вдячність розквітає (Терентьєв Сергій, пастор Церкви Христа Спасителя, Рівне, Україна). .ПРАКТИКАСпробуйте протягом наступного тижня щодня виділяти час, аби роздумувати та дякувати Богові. Подумайте про те, за що ви вдячні своїм ближнім. Скажіть їм.МОЛИТВАВсемогутній Боже, прости мою невдячність і відкрий очі, аби я бачив Твої діяння у своєму житті та міг бути вдячним. Дякую за Сина Твого, Мого Спасителя і Господа Ісуса Христа та молюсь в ім'я Його. Амінь. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

1 week ago

НОВИМИ ОЧИМА (продовження).Розвиток біблійного світогляду. Джеймс Б. ДжорданЧАСТИНА I: БУДОВА СВІТУ. 3. СИМВОЛІКА І СВІТОГЛЯДВторинні символи Ми поговорили про Божі первинні символи як про символи специфічні і загальні. До вторинних символів ми відносимо символи, створені людиною. Вона так само як Бог породжує специфічні і загальні символи. Проте, через гріх символи, які породжує людина, часто є спотвореними.Божі первинні символи: • Специфічно (Слово, Таїнство, Людство) • В загальному (світ)Людські вторинні символи: • Специфічно (особливі слова і памʼятки, специфічні ролі, які несуть люди) • В загальному (все життя) Давайте розглянемо три вищеописані сфери, чи то зони символіки. По-перше, мова. Люди породжують специфічні мовні символи, коли беруть на себе клятву, яка повʼязує їх з певними словами. Прикладом цього може бути контракт, Конституція США, церковні Віровизнання. (Підрозділ систематичної теології, який вивчає церковні віровизнання називають Символікою або символічною теологією). Люди весь час породжують загальні мовні символи в розмовній мові і письмі. По-друге, невербальні домовленості, або памʼятки. Прикладами специфічних невербальних символів, які встановлює людина (за аналогією з Божими Таїнствами) є літургії (обряди), церковна архітектура, національний прапор, національний гімн (музика), та інші мистецькі витвори, призначення яких — виразити певну точку зору або погляди митця. Водночас люди завжди творять невербальні домовленості, які і визначають те, як вони живуть: це буденні звички життя, його танець, що стосується місць проживання, прийомів їжі т.п. По-третє, самі люди. Тут варто звернути увагу на одяг. Вцілому люди, жінки та чоловіки, одягаються так, щоб принадно виглядати. Особливим способом одягатись є уніформа, призначення якої розрізнити специфічну посаду або покликання людини (лікар, поліцейський, духовна особа). Такими є способи, якими люди творять символи довкола себе, даючи собі визначення та скерування своєму життю. Про загальні символи, пов'язані з манерою вести бесіду, одягатись і розставляти меблі ми часто навіть не задумуємось. Проте створені людьми специфічні символи сприймаються серйозно. Не розуміючи сили впливу невербальних символів і одягу, людина у сучасному західному раціоналістичному суспільстві стає їх рабом. Водночас люди, загалом, усвідомлюють силу слів. Отже, вони запаслися віровизаннями, конституціями, маніфестами і т. п. Все це добре доти, доки ці, породжені людьми символи не стають більш важливими за ті, що встановлені Богом. Проте, на жаль, саме так зазвичай і трапляється. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

1 week ago

Євангеліє від Луки 16:19-3119 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. 20 Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, 21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... 22 Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. 23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. 24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... 25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. 26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. 27 А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, 28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! 29 Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! 30 А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. 31 Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!РОЗДУМИ:Про що ця притча? Про багатство, бідність, чи відносини? Здавалось би, що в притчі засуджується багатство, розкіш і в якості праведника постає бідняк Лазар. Але ж ні багатство, ні бідність не є мірилом праведності. Праведник — це людина, яка віддана Богові, яка виконує Його слово. Христос розказує цю притчу в певному контексті для конкретних людей: “Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть” (Луки 15:1-2). Слухачі Ісуса поділились на два табори: маргінали, які слухали Його і фарисеї, які Його засуджували і насміхались. Головна ідея притчи полягає в тому, щоб показати як ми ставимось до Божого Слова і що ми з Ним робимо. Перед цим йде низка притч, які показують різні аспекти застосування Божого слова. Слухаючи Христа, митарі і грішники чули Боже Слово, Благу звістку, фарисеї ж зневажали Його слова, вважаючи себе істинними носіями і тлумачами Божого слова.Повертаючись до притчі, слід звернути увагу, що згадується ім’я Лазар, при цьому ім’я багача замовчується. На сході людина без імені — це мрець. Це саме страшне, що могло статися з людиною, коли його ім’я зникає з пам’яті людей, коли він зникає з історії свого народу. Чи було багатство проблемою багача? Ні, але проблемою було те, як він його використовував. Він жив виключно для себе, в той час як Бог закликав піклуватися про вдів, сиріт і вбогих. В першу чергу, ця притча була адресована фарисеям, які “були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього” (Луки 16:14). Головна мета притчи полягала в тому, щоб показати важливість Божого Слова і Його практичне застосування. В даній ситуації практика полягала в правильному розподілі матеріальних благ згідно з волею Бога. Коли багач просить відправити Лазаря до братів, щоб вони побачили воскреслого Лазаря і покаялись, Авраам каже, що для них достатньо Мойсея й Пророків, тобто Божого Слова, яке вони вже мають і чули. Явлення воскреслого не додасть їм віри. Давайте згадаємо Лазаря, якого Ісус воскресив з мертвих (Івана 11:1-45). Можливо, ця притча є алюзією на історію воскресіння Лазаря, яке викликало лють та ненависть у фарисеїв і первосвящеників. Ісус попередив: “Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене” (Луки 10:16). Зневажати Боже Слово - це зневажати самого Бога і Його волю, про що і попередив Христос в цій притчі (Шевчук Павло, пастор Церкви Христа Спасителя, Рівне, Україна). ПРАКТИКАПросіть у Господа мудрості, як згідно з Його волею використовувати даровані нам ресурси. Подумайте, які ми маємо унікальні дари від Господа і як ми можемо їх використати для Його слави. МОЛИТВАГосподи, Боже наш, сило всіх, котрі в Тобі покладають свою надію, ми грішні, смертні люди, які без Твоєї допомоги нічого доброго зробити не можемо, Тому просимо Тебе, допоможи нам зберегти всі Твої заповіді, щоб ми робили те, в чому Ти маєш уподобання. Через нашого Господа Ісуса Христа, Сина Твого, котрий з Тобою і Духом Святим, істинний Бог, живе і царює на віки вічні. Амінь. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

2 weeks ago

НОВИМИ ОЧИМА (продовження).Розвиток біблійного світогляду. Джеймс Б. ДжорданЧАСТИНА I: БУДОВА СВІТУ. 3. СИМВОЛІКА І СВІТОГЛЯДТри специфічні символи. Будучи копією Бога, людина є творцем символів. Можливість піднести власні символи до рівня Божих, або навіть замінити Божі символи власними, залишається в людини завжди. Ця гріховна тенденція раз за разом несподівано з'являється в самої Церкви. Щоб прояснити це питання, ми маємо виокремити ті символи, які особливим чином встановлені Самим Богом. Говорячи узагальнено, ми бачимо що все на світі символізує Бога, але Ним також дані три специфічні символи. В Писанні сказано, що все набуває чинності за умови наявності двох або трьох свідків (Повт.Зак.19:15). Відповідно, існує три специфічних символи, що дані Богом і через які Він відкриваєтсья для Свого народу. Ось вони: (1) сама людина (образ Божий), (2) Слово і (3) Таїнства. Сатана прагнув перекрутити ці символи, і таким чином змінити хід світової історії. В розмові з Євою він спотворив Слово. Говорячи, що шкоди від того, щоб поїсти не з того дерева не буде, він перекрутив сакраментальні символи двох дерев. Ввівши людину у гріх, він спотворив одкровення Бога в людині. Благодать відновлює ці три специфічні символи. Вона дає нам Слово Боже. Сама Біблія може розглядатися як свідчення двох свідків, Старого і Нового Завіту. І звісно, історично склалося так, що Церква встановила два або три читання (Старий Завіт, Послання, Євангеліє), Писання читається з обох боків алтаря/стола, формуючи подвійне свідоцтво. Біблія сама по собі є одним з цих трьох специфічних символів. Таїнства дані по благодаті. Обидва Таїнства формують невербальне свідоцтво двох свідків: Святе Хрещення і Святе Причастя, яке саме по собі свідчить за допомогою двох складових: Хліба і Вина. Людину викуплено і відновлено благодаттю. Спасенних пересимволізовано в праведних і безневинних перед Богом людей. І знову тут ми маємо справу з двома свідками: священством царським (віруючі) і священством службовим (старійшини). На тему взаємозв’язку цих трьох специфічних символів - Слова, Таїнства і Особи, були написано багато книг. Ось в чому полягає моя точка зору: ці три специфічних символи встановлено Богом. Відновлення цілої структури життя відбувається тоді, коли відновлено владу цих трьох символів. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

2 weeks ago

Лк. 15:11-32РОЗДУМИПритча про “блудного сина”. Безумовно, це один з найвідоміших текстів Писання. Здавалось би зміст написаного очевидний, особливо у нашій культурі, сформованій християнством, він вже став невід’ємною частиною і нерідко сам вислів “блудний син” використовується, як в літературних текстах, так і в розмовах. Тим не менш, можна помітити цікаву особливість, а саме, те, що слово “блудний” дуже часто використовують у значенні “перелюбник”. Та й коли цю історію переповідають, то нерідко наголошують на тому, що “блудний” син витратив отриманий спадок на блудниць. І взагалі, нерідко, блудному сину приписують багато гріхів, про які не говорить нам текст. Люди красномовно описують розмаїття гріхів “блудного сина”, смакуючи деталями його відступлення, які, втім, походять лише з власної уяви оповідачів, а не з притчі, яку розповів Ісус. Навіть сама ідея того, що “блудний син” був перелюбником, у тексті з’являється тільки у словах старшого сина, інакше кажучи, це було лише його уявленням про брата, яке кардинально відрізняється від батькового. У самому способі переказу цієї історії людьми, нерідко виявляється, що старший син насправді є персонажем, який є для них ближчим, викликає більше співпереживання та, відповідно, симпатії оповідачів. Нерідко, нам, християнам, легше зрозуміти старшого брата, або принаймні ми асоціюємо себе з ним… ну звичайно окрім незначних недоліків, він гарний персонаж. Чи це тільки ілюзія? Якщо поглянути у текст, то виглядає так, що “незначні недоліки” старшого брата є критичними. Він мислить у абсолютно протилежному напрямі від батька…. І це не дрібниця… Ісус говорив: Будьте досконалі, як Отець ваш Досконалий! Наш Небесний Батько час від часу дає нам уроки смирення, і тоді, коли ми падаємо, то можемо відчути себе на місці блудного сина. Тоді, коли ми усвідомлюємо наш гріх, мерзотність нашого падіння, то читаючи цю притчу ми асоціюємо себе з “блудним сином”. Ми відчуваємо власну нікчемність, оплакуємо свій гріх, каємось у поросі та попелі і бачимо себе у цьому “блудному сині”. Однак, проходить якийсь час і ми перестаємо так гостро відчувати ту біль, той сором і смуток. І ЦЕ ДОБРЕ, бо інакше ми не пізнали прощення дарованого Христом. Втім, живучи далі у спільноті Христовій, зростаючи у вірі, зміцнюючись засобами благодаті - Словом та Таїнствами, ми все більше звикаємо до неймовірного статусу дарованого нам, і починаємо сприймати його, як належне. Тоді ми, читаючи притчу “про блудного сина” знову будемо асоціювати себе зі старшим братом…Таким чином ми будемо ходити по колу у нашому християнському житті і на нашому шляху до зрілості ми бігатимемо по колу, неначе хом’ячок… Єдиний доступний шлях виходу з цього замкнутого кола полягає у тому, щоб побачити у притчі Отця. Треба намагатись зрозуміти Отця і асоціювати себе з ним. Ми маємо зростати до того етапу, коли ми вбачатимемо рольову модель не у молодшому чи старшому сині, а у отці. Ми покликані бути досконалі, як Отець ваш Досконалий! Тому ми маємо побачити цю притчу, не як “притчу про блудного сина”, а як “притчу про люблячого Батька”. Коли ми зможемо читати її так, розуміти її так і переповідати її так, ми вирвемось з замкнутого кола безплідності і почнемо по-справжньому зростати. Тоді ми станемо здатні піклуватись про ближніх, являти любов ближнім, пробачати ближніх, коли вони звертаються до нас, наскільки б тупою не була їх поведінка. Тоді ми почнемо виходити на інший рівень духовного зростання, цілосності, досконалості, яка подібна до досконалості Отця і Сина, який “хоч Сином був, проте́ навчився по́слуху з того, що вистраждав був. 9 А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння, 10 і від Бога був на́званий Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим”. Так, це шлях страждань, але це єдиний шлях до вічної слави, прагнути зрозуміти Отця Небесного, що можливо тільки через Сина Його Ісуса Христа (Диякон Реформатської Церкви Христа Спасителя, м.Рівне, Орлов-Кощавка Сан Санич молодший). . МОЛИТВАОтче наш, який справді любиш нас, навчи нас пізнати любов Твою, кульмінацією якої була спасительна праця Сина Твого Ісуса Христа. Господи Дух Святий, веди нас шляхом Христа, аби ми могли пізнати Отця і вдосконалювались у послуху та любові, щоб ми були єдині з Христом, як Він єдиний з Отцем. В ім’я Отця, Сина і Святого Духа, амінь! ДУХОВНА ПРАКТИКАПрочитайте текст знову, враховуючи роздуми, прочитані вище. І спробуйте засередитись на тому, що батько є головним персонажем і рольовою моделлю у цій історії. Як і де ви особисто можете явити любов Отця Небесного у своєму власному житті? (Конкретні ситуації по відношенню до реальних, а не уявних, братів/сестер). Основні ідеї, які ви могли прочитати у роздумах я почерпнув у лекціях Олександра Філоненка на цю тему. Можете прослухати їх, якщо маєте час та бажання. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

Реформатська Церква Христа Спасителя м.Рівне Реформатська Церква "Христа Спасителя" м.Рівне був (була) в ефірі.

2 weeks ago

Video

Переглянути у Facebook

2 weeks ago

НОВИМИ ОЧИМА (продовження).Розвиток біблійного світогляду. Джеймс Б. ДжорданЧАСТИНА I: БУДОВА СВІТУ. 3. СИМВОЛІКА І СВІТОГЛЯДПершість символіки.Влада символів — це влада передумов, які є в нашому світогляді. Це найбільша сила на світі. Звісно що мова вцілому є символічною, але символіка не обмежується словами. Символіка творить реальність, а не vice versa (навпаки). Це по суті один із способів сказати - сутність випереджує існування. Бог визначив, як все має відбуватися і тоді це трапилось. Бог вирішив створити людину Своїм специфічним символом, і тоді реальність почала існування. Бавінк каже про це так: Так само як храм було побудовано «за зразком, що тобі (Мойсеєві) на горі був показаний! (Євр.8:5), так усе творіння було спочатку зачате, а потім (в часі) створене». Подібним чином людина є творінням, яке породжує символи. Це трапляється неминуче і нічим тут не зарадиш. Які б символи не породжувала людина, погані вони, чи хороші, звільнитися від символіки вона не може. Людина покликана імітувати Бога, як Його творіння і так само як Бог дав імʼя цьому світу, людина дає імена тваринам (Бут.1:5 і далі, 2:19) поширює свою владу на землі. Зверніть увагу на те, що все починається з найменування. Спочатку людина символізує свій намір концептуально, а потім його здійснює. Символ творить реальність, а не vice versa (не навпаки). Точніше сказати, з точки зору Бога все вигладає саме так: символи творять реальність, а людина реальність структурує. Людина не творить з нічого; образ Божественної креативності в людині задіює реструктуризацію реальності що вже існувала раніше. Божі чини є творчо конструктивними. Він каже, і стається. Таким чином, Його символи є копіями Його характеру і намірів. Вчинене людиною, проте, може бути лише рецептивно реконструктивним. Вона вивчає Божі символи і породжує власні з точки зору Божих. Для людини реальність відображає Божі символи-оригінали, так що людина почасти вчиться символіки з реальності; але потім, людина реструктуризує реальність з точки зору її власних символів (і робить це або праведно, або гріховним чином). Божі символи є завжди первинні, людські — вторинні. Серце Біблійного вчення про спасіння лежить тут. Оправдання, освячення і прославлення – все це важливо, але що є первинним ? Оправдання. Спочатку Бог дає нам нове визначення, “пересимволізовує” нас в праведників, а потім на них перетворює. Так само Павло в 6 розділі післання до Римлян каже, щоб ми вважали себе мертвими для гріха і живими для праведності, а тоді ми житимемо відповідно. Символ спричиняє реальність, а не vice versa (не навпаки). Першість символічного і грецька філософія першості інтелекту — не одне і те ж саме, тому що в психіці людини символіка часто не оперує на рівні свідомого чи раціонального. Символіка вказує нам на рівнозначну доконечність раціонального і нераціонального в людині та протистоїть раціоналістичним спробам применшити значення таємничого. Висловлюсь по-іншому, можна сказати що помилка інтелектуалізму полягає у зосередженні на вербальних аспектах символіки на шкоду її невербальним аспектам . ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

2 weeks ago

Левит 26:3,4 Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій. В цьому розділі Господь говорить благословіння і прокляття, яке прийде на людей завіту в залежності від того, чи будуть вони слухняні. Питання дощу, це одне з головних питань, яке з цим пов’язане. Нам важко це відчути, тому що ми не знаємо як це - жити в регіонах, де дощі рідкість і де від дощу залежить життя. Нема дощу - нема врожаю, нема врожаю — нема торгівлі і процвітання, яке дозволяє створити міцну армію, яка може вас захистити, немає армії — ви безахисні перед зловмисниками і т.д. Питання дощу - це дар життя і його відсутність - смерть. Саме цей дар було спотворено поклонінням древніх перед природою, відоме під назвою Ваалізм. Посилаючи дощ Ваал піклується про тих, хто йому вклоняється. Зрештою, ваалізм, як релігія був цілком передбачуваним, він був схожим на “науковий матеріалізм”— було відомо коли і які жертви приносити щоб отримати гарантований результат. Це чимось нагадувало науковий дослід — коли ти робиш певні маніпуляції, то Ваал відповість дощем. Проблема виникала тоді, коли цього не ставалося, коли “закони” переставали працювати. Саме тому Ілля кину виклик пророкам Ваала. Він молився. На землі не було три з половиною роки (Як.5:17). Ваал виявився безпорадним. Прийшло прокляття завіту, про яке йдеться в Лев.26. Стало зрозуміло, хто справжній Господар (слово Ваал означає Господар або Господь). Дощ - це не “природнє” явище, це прояв Його благословіння. Саме так ми повинні думати про те, що посилає Господь.Так само відсутність дощу — це Його рука. Біблія вчить нас думати таким чином про все — про мир і про війну, про себе і про ближніх, про найменші дрібниці нашого життя, про те, що здається випадковим і те, що знається закономірним. Наказ дотримуватися заповідей, який лунає в цих віршах, даний в контексті вірності завіту. Це як коли в шлюбі є очікування, що з словами одне одного будуть рахуватися. Саме з цим пов’язані санкції — очікування благословіння від вірності одне одному і прокляття через невірність. Сучасна теж людина може думати, що вірячи в природу вона нічим не ображає Творця. Але Завіт — це не якась формальність, яка практично не має ніякого значення для повсякденного життя. Завіт треба оновлювати і підтримувати встановленим чином. І для оновлення завіту Господь вчить нас бачити Його в тому, що Він дає і посилає. Бачити і дякувати. Нічого не приходить саме по собі. Вдячні люди благословенні, бо зберігають вірність (Ліщинський Юрій, пастор Церкви Христа Спасителя, Рівне, Україна). ПРАКТИКА.Які дари є приводом для подяки сьогодні ? Подумайте про це у особистому, сімейному, церковному, державному, світовому контексті. Як ми маємо молитися і чого очікувати, враховуючи санкції завіту — благословіння і прокляття ?МОЛИТВАГосподи Боже наш, Ти єдиний, Хто посилає дощ і дає добрі дари Своїм дітям. Ти також стримуєш руку Свою, коли ми відступаємо. Почуй наше визнання своїх гріхів перед Тобою, Єдиним Господом і пошли нам дощ Твого благословіння. ... See MoreSee Less

Переглянути у Facebook

2 weeks ago

НОВИМИ ОЧИМА (продовження).Розвиток біблійного світогляду. Джеймс Б. ДжорданЧАСТИНА I: БУДОВА СВІТУ. 3. СИМВОЛІКА І СВІТОГЛЯДПершість символіки. Отже, символіка не є ні чимось другорядним, ні випадковим. В самому прямому значенні, для людського життя символіка є більш важливою за будь-що інше. Як ми побачили, вчення про створення світу Богом означає що, як кожне творіння зокрема, так і порядок створення вцілому, відображає характер Бога, Який світ створив. Іншими словами, все окремо створене і творіння вцілому вказують на Бога. Все є знаком або символом Бога. І не тільки це. Так само як все створене є загальним символом Бога, так і людина є специфічним Його символом, тому що людину і тільки людину створено як сам образ Бога (Бут.1:26). Кожен індивид зокрема і людська раса вцілому (Бут.1:27) символізують Бога особливим чином. В чому саме це полягає ? Ця тема є предметом теологічних дискусій і жоден ніколи не осягне її до кінця (для цього нам треба було б збагнути природу Бога, символом якого ми є). І все-таки ми можемо сказати про це наступне: людина є єдиним символом, який водночас сам творить символи. Контекстом розповіді про людину, як про образ Божий, є перший розділ книги Буття. Бог тут постає перед нами як Той, хто визначає, творить, оцінює, називає, радиться у Собі, тобто у Трійці і т. д. Це те, що унікальним чином відображає людина. Символи варіюються. Зрештою це так, тому що, як сказали б теологи, в opera ad extra Бога, завжди виокремлюється та чи інша Особа і/або атрибут Бога. Як про це сказати простіше ? Оpera ad extra Бога — це те, що Бог чинить поза Самим Собою. Щось зокрема є чинами Отця, щось Сина, а ще щось — Духа Святого; хоча в кожному з цих випадків задіяні всі три Особи, тому що «все, що робить Бог, робиться Богом». Також деякі з цих чинів являють зокрема Божий гнів, інші — Його благодать, ще інші — Його довготерпіння, ще якісь — Його ревність і так далі; і все ж вцілому, всі Божі атрибути представлені в кожному чині Бога. В загальному можна сказати що все в творінні вказує на всі три Особи Бога, і на всі Його атрибути, за умови того, що ми зможемо їх розгледіти. Кожна ж річ по-особливому розкриває той чи інший атрибут і/або ту чи ішну Особу (Іпостась) Трійці. Як ми збираємось прочитати ці символи ? Припущеннями ? На щастя, в нас є Біблія, яка вчить нас “читати” світ. Біблія викладає перед нами первинний символ Бога (яким є людина), а ще вказує на інших 4 класи другорядних символів: тварини, рослини, каміння (нежива природа), і зірки (небесні тіла). Біблія також говорить про ангелів, проте чи мають ангели розглядатись як особливі символи, образи Бога (нарівні з людиною) ? Це питання теологічних дискусій. Оскільки кожен з вищезгаданих аспектів вказує на Бога, то він також вказує на людину. Як ми побачимо в наступних розділах цієї книги, Біблія вчить нас тлумачити ці символи. Деякі символи — вербальні, деякі — невербальні. Невербальні символи мають супроводжуватись хоча б якимись словами, оскільки без слів ми взагалі нічого не зрозуміємо. З іншого боку, вербальні символи (як ті, які ви в даний момент читаєте) також мають форму і звучання, а тому не є цілком вербальними. Символами ми звикли вважати знаки невербальні, але повинні усвідомити що мова вцілому є символічною, тому що слова є знаками, що вказують на певні речі чи зв’язки. ... See MoreSee Less

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ Книга Еклезіаста Старий Завіт

Переглянути у Facebook

Ласкаво просимо в Реформатську Церкву
“Христа Спасителя”

Ми раді, що ви завітали до нас, і сподіваємося, що, здійснюючи богослужіння разом з нами, ви знайдете благословення перед троном Божим. Ми бажаємо, щоб всі християни нашої громади і по всьому світу в дусі та в правді об’єдналися в поклонінні триєдиного Бога, про якого говорить Біблія.

Також на сайті нашої церкви ви можете знайти різні ресурси для глибокого вивчення Біблії та інші матеріали для читання, прослуховування або перегляду.

Літургія

Богослужіння Реформатської Церкви засноване на класичній літургії церков часів Реформації 16-го століття. Те, що відбувається в поклонінні ми бачимо як діалог між живим триєдиним Богом і Його народом. Бог Свята Трійця ініціює діалог, народ Божий в слухняності дає відповідь.

“Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,”

1 Петр. 2:9

Реформатська Церква “Христа Спасителя”

притримується таких віросповідних документів:

Гейдельберзький Катехізис
Канони Дортського Синоду
Бельгійське Віровизнання
Друге Гельветичне Віровизнання

Під час офіційного Богослужіння ми співаємо біблійні псалми вони натхненні Богом Святим Духом і є Словом Божим, з цієї причини біблійні псалми незрівнянні ні з якою іншою творчістю, що походить від людини.
Однак це не означає того, що ми взагалі проти музики, концертів і т.д.

Коли ми дивимось на історію кантового співу, то по-перше відмічаємо що Псалтир співався від початку, тобто це були пісні, а не просто поезія. Протягом всієї історії Церкви його співали і знали напамʼять багато поколінь віруючих. Перші протестанти проспівували весь Псалтир за місяць і він був невідʼємною частиною христинських богослужінь.

Дізнатися більше

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ – Останні оновлення

Filter

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ

Книга Еклезіаста 9- 12:14

04.12.2021

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ Книга Еклезіаста Старий Завіт

Книга Еклезіаста 5:12- 8:17

04.12.2021

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ Книга Еклезіаста Старий Завіт

Книга Еклезіаста 3 – 5:11

04.12.2021

BIBLE ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ Книга Еклезіаста Старий Завіт

Книга Еклезіаста 1- 2:26

04.12.2021

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ Приповісті Соломона Старий Завіт

Приповісті Соломона 30:18 – 31:31

09.11.2021

ВИВЧЕННЯ БІБЛІЇ Приповісті Соломона Старий Завіт

Приповісті Соломона 29:18 – 30:17

09.11.2021

ПЕРЕЙТИ ДО РОЗДІЛУ † АУДІО БІБЛІЯ

“А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?”

Рим. 8:30-31

Публікації для читання

Filter

Пророцтва Єремії

01.09.2013

Віра – страждання

13.09.2012

З нами Бог – що це міняє ?

10.09.2012